Мій середньо-азійський один

Ми живемо в Москві, між трійкою і МКАДом, в такому тихому і спокійному районі. Як годиться, все двірники і працівники КК Житловик - це наші гості з середньої Азії. Зараз буде пост про те, що навіть в Москві між корінними жителями і гостями столиці може бути досить-таки теплі відносини.

З настанням снігу мій середньо-азійський один став чистити сніг навпроти нашого під’їзду. Тоді ми ще не були знайомі, так ми і зараз не знайомі. Ми перетиналися пару раз, коли мені потрібно було виїхати кудись або я виходила з коляскою з дому. І всякий раз я чомусь вважала правильним вітатися з ним. Ну у нас тут взагалі прийнято якось вітатися. Він, мабуть, у відповідь на мою привітність став яро допомагати мені - завжди у моєї машини сніг був почищений, двері мені завжди допомагав притримувати, а недавно взагалі сталося неймовірне - розбудив мене син вранці, було годин 7.30 і поки я його годувала хтось подзвонив у двері. Я неквапливо підійшла і подивилася у вічко, але там нікого не було. Я подумала, ну може хтось помилився або їхні діти стануть.

Коли чоловік зібрався на роботу, він помітив пачку паперів у двері. Виявляється, що мій середньо-азійський один знайшов цю пачку в смітті і вирішив, що це важливо (там були рахунки на воду і моя презентація для навчання).Звичайно, ці документи мені вже не потрібні, але чорт забирай, як приємно, що є люди, які не байдужі.

Я звикла до того, що за великим рахунком ти нікому не потрібна. Не те, щоб я скаржилася, але крім мами, напевно, всім іншим все одно на тебе. А тут, від чужої людини такий вчинок. Це приємно. Та й взагалі, у нас тут добрі люди живуть. Пощастило.



ЩЕ ПОЧИТАТИ