Нові пригоди коника Модеста і кліща Петра

нові пригоди коника модеста і кліща петра.

Отгрохотала гроза. Дощ закінчився, прополоскати своїми потоками листя дерев, кущі та траву. Повітря - дихай не надихаєшся. Сонце, як ніби теж вмите, засвітило так яскраво, що якби не листя, можна було осліпнути.

Першим з під листочка виглянув коник. Він покрутив головою, пострекотал крильцями, як завжди. Але стрибати по мокрій траві не наважився.
- Петро, а Петро? Ти не потонув? - покликав коник кліща
- Охо-хо. Тута я. Відсидівся під пеньком. Ось це дождінамі, - прохрипів кліщ Петро. - поповз до стежки, посиджу в засідці. Жерти охота. Майже два дні не їв. - кліщ затряс лапками.
- Ого! Як ти так можеш?
- Так я можу не є три роки! - похвалився Петро

Коник Модест не став сперечатися, хоча не дуже повірив цьому. Сам то він їв постійно, то листочки, то ягідку. Інші харчувалися і попелиць, і мошкою. А Модест був вегетаріанець. Колишня дружина привчила. Сама все фігуру зберігала і його замучила. Тепер, мабуть, свого залітного виховує.
Модест вдихнув, образа на дружину не проходила. Та й тоскно одному.

Сонце світило все яскравіше і яскравіше. Трава висохла. Різнобарвні квіточки на галявині підняли свої ошатні головки. Коваль стрибнув на одну квітку, потім на інший, потім на третій і отетерів…

нові пригоди коника модеста і кліща петра.

На найбільшому квітці сиділа сонечко. Вона була яскраво-червоного кольору. Чорні цятки акуратно розташовувалися по крильцям. Пухнасті вусики забавно ворушилися. Просто зліпили своєю красою.

Модест був убитий. До цього він бачив тільки жовтих і коричневих корівок. Він квапливо застрибав в пошуках кліща. Пам’ятаємо, що той десь біля стежки.
- Петро, а Петро! Іди швидше сюди!
- Да че знову? - вічно незадоволений кліщ здався з трави.
- Петро, я закохався. Там така красуня. Підемо подивишся. Може познайомимося? - квапив його Модест.
- От дурень. Тобі че дружини було мало? А хто там?
- Ой, сонечко дивовижної краси.
- Та ти що? Ти хоч знаєш, що вона любить поїсти? Мене вона зжере і не подавиться. Це по-перше. А по-друге: я ж без очей. Як на мене хоч красуня, хоч потвора - все одно.
Кліщ ще побурчав і рушив до стежки. Там якраз проходили корови. Ну зараз причепиться і наїсться. А Модест застрибав по галявині, підбираючись все ближче і ближче до квітки з сонечком. Він подумки вже уявляв, як познайомиться, як вона відповість йому взаємністю. Від щастя стрибнув вище пенька і мало не загинув. Якась птах, Модест навіть не розглядали, мало не схопила його на льоту. Модест прошмигнув під величезний уламок кори. Птах полетіла. І тут він відчув не дуже приємний запах. Поруч з ним сиділа та сама сонечко.
- Модест. - розгублено представився коник.
- Роза, - відповіла сонечко, - вибач, але я завжди так пахну, під час небезпеки. Виділяю смердючу рідину, щоб врятуватися. А Тіца так мене налякала.

Через кілька миттєвостей вони весело базікали сидячи на дзвонику, при цьому не забуваючи поглядати по сторонах. Їм було вже не так страшно і самотньо в цьому величезною лісі.

А кліщ Петро в цей час їхав на спині корови, присмоктавшись і солодко прицмокуючи. Що буде далі, він навіть не замислювався. Просто їв.

Друзі, читайте, коментуйте, оцінюйте, мені буде приємно дізнатися вашу думку.



ЩЕ ПОЧИТАТИ